16:41:20
Перезимувати літо: Аліса Діхтенко про те, як між двома 5-ками обрати обидві

Немов би ненароком вписаний у викривлену діагональну рамку прямокутний натюрморт на стіні – найперше, що впадає в око, коли заходиш в гості до Аліси. Схоже відчуття дисонансу виникає у тебе при першій спробі осягнути, як можна пройти два гірських походи 5-ї категорії складності підряд. Аліса з непідробною легкістю знизує плечима й запевняє, що це взагалі не тяжко.

Алісин божевільний план на літо вибудувався майже спонтанно. На початку травня минулого року похід 6-ї категорії складності, який мав вести Женя Єрьомін, скасувався, тож Аліса почала шукати доступні на той момент 5-ки: «Щоб було напевне, я попросилася у дві 5-ки, і мене взяли в обидві. Я довго мучилася з вибором, більше хотілося в Фани, ніж на Тянь-Шань, але Ропін довго думав. Поки він думав, вже погодились одесити під керівництвом Саші Павлова». Аліса вжилася в обидві групи, і жодну з них вже не хотілося покидати.



Здатність бути універсальним солдатом без тривалого групового злагодження – це те, чого сучасним спортсменам-гороходцям часто не вистачає. Аліса впевнено йде проти цієї течії, демонструючи здатність вписуватися до будь-якого спортивного колективу. «Я ні з ким з керівників до цього не ходила і нікого, по суті, не знала. У Ропіна в групі я знала Пашу Микалюка, у Павлова – Юлю Юрасову. У мене, напевно, хороші рекомендації були, зокрема, від Сергія Андрущенка. Загалом, мені щастить, я фартова», - скромно зауважує Аліса й іронічно додає що «керівники походів, певно, якось співпали у своїй неадекватності».

Перший похід Тянь-Шанем зайняв три тижні, Фанами – 25 днів. Керівник походу Тянь-Шанем Олександр Павлов дозволив Алісі не йти останнє кільце маршруту, тож Аліса мала чотири дні перерви між походами, що все ж видається недостатнім для повноцінного відпочинку. «Цього вистачило в цілому. Я трохи хвилювалася, бо знаю, якою я можу повернутися після однієї 5-ки, а тут цілих дві, втома може лише накопичуватись», - пригадує Аліса. І фактор фізичної втоми тут не назвеш домінуючим, бо тривалий високогірний похід – це випробування, насамперед, психологічне: «У першій частині я на початку сумувала за людьми з минулорічного походу. У наступному поході я сумувала за людьми з попереднього, я завжди так роблю».



Якби Алісі довелося робити вибір між двома походами, це було б непросто, адже райони дуже різні. З технічної точки зору складнішим виявився другий похід Фанами через велику кількість скель. У тянь-шанському поході було чимало першопроходів – одна третя із 22 заявлених перевалів. Аліса зазначає, що з одеситами першопроходи стають особливо душевними: «Вони називають першопроходи на честь усіляких одеських заманух, вулиць. Кілька років тому з’явилися перевали Великий та Малий Фонтан. Зараз у нас був Пік Оперний і перевал Приморський Бульвар».

У поході з Сергієм Ропіним було багато сходжень. З них Алісі найбільше запам’яталося сходження 4А на вершину Ходжалокан (4765 м). Представник федерації альпінізму Таджикістану усіляко відмовляв групу від сходження, бо маршрут довгий і сипучий, група з шести людей його не пройде, а якщо і йти, то слід залишити «обоз із трьох дівчат» у таборі. Двоє хлопців та двоє дівчат з групи успішно подолали маршрут за 13 годин. Акліматизація, за словами Аліси, в обох походах пройшла для неї на диво гладко. На Тянь-Шані – завдяки тому, що група декілька днів розносила заброски по маршруту, у Фанах – принаймні Алісі було легко, бо вона вже мала акліматизацію. «Не було жодного дня, щоб гірська хвороба відчувалася якось критично», - пригадує вона.



Аліса запевняє, що окремою спеціалізованою підготовкою до цих походів вона не займалася, втім, завдяки разючим обсягам бігових навантажень та регулярним виїздам на скелі, така підготовка і не була критичною. «Насправді, цей рік у мене – бігові канікули. Два місяці взимку і навесні я не бігала, а потім довго повертала форму, але так і не повернула. Ось ще одна причина, чому я вирішила, що дві можна йти одразу у дві 5-ки – я була відпочившою, не бігала ніяких чемпіонатів світу, серйозних ультрамарафонів», - говорить Аліса й додає, що на майбутнє їх хотілося б більше часу приділяти лазінню, зокрема, по льоду, бо «хочеться більше техніки, щоб почуватися людиною в поході, а не чемоданом». Поступово критичною також стає потреба тренуватися з тими людьми, з якими ходиш у гори. В альпінізмі ж потрібна постійна зв’язка, адже зараз альпінізм для Аліси є переважно інструментом для підготовки до походів.

В якості керівника походів Аліса поки що себе не бачить, у неї не було такої потреби: «Поки що мені цікаво щось походити, викладатися на максимум в якості учасника. Щоб водити, треба помріяти про якийсь район, обмилувати маршрути, повертатися в ці гори вже більш усвідомлено». Так само Аліса не женеться за спортивними розрядами – у гірському спорті це недоречно: «Це не особистого плану спорт, не твій результат, а результат команди».

Цього літа Аліса планує таки сходити у 6-ку, оскільки «усім цим походенькам треба надати якоїсь завершеності». Втім, ймовірність повтору колись подібного досвіду з двома походами підряд вона напряму не відкидає: «В третій похід поспіль я б точно не пішла. Йти лише заради того, щоб йти – це не прикольньо. Зручно, коли вбиваєш двох зайців». Але для цього потрібна неабияка емоційна стійкість, бо емоційна незавершеність може бути болючою: «Найбільший мінус у двох 5-ках підряд – це якась пекельна емоційна м’ясорубка. Вона тебе перемелює, ти не встигаєш усе розпробувати, бо нема коли».



Усвідомлюючи Алісин досвід та рівень підготовленості, вкотре вловлюючи іскру в її погляді, що резонує з твоїм прагненням до амбітних авантюр, під кінець бесіди починаєш чітко усвідомлювати, що цілком реально пройти дві 5-ки підряд і отримати від цього задоволення. «Варто робити те, що любиш і любити те, що робиш. Не боятися безумств, не боятися попросити. Берегти природу і берегти одне одного», - як напуття радить Аліса, додаючи: «Слід реально оцінювати свої сили. Чесно, я не знаю, чому всі ці люди так в мене вірять і бачать у мені щось неймовірне». Але ми ж то знаємо wink

Автор - Аліса Покровська
Переглядів: 459 | Додав: alisapokrovskaya23 | Теги: Аліса Діхтенко, перезимувати літо, інтерв'ю, Аліса Покровська | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
avatar